Дитячий гумор на Захід Дикий. Життєві анекдоти про дітей.

Діти допомагають нам дивитися на життя простіше, цікавіше і веселіше

Син прийшов 1 вересня додому зі школи. Я питаю: 
«Синуля, що нового в школі?»
 Відповідь була приголомшливою: 
«Булки в їдальні подорожчали ...»

* * *

Завжди бавила логіка і пам'ять дітей.
Моя тітка працює вихователем в дитячому садку. Якось розповідає: 
- Нова група, дітки нові, перші дні. Підходить до мене дівчинка і звертається «Ірина Тигрівна». А тітку звуть Ірина Львівна. Ось так дитина запам'ятала ім'я та по батькові нового вихователя.

* * *

Питаю у сина:

- «Навіщо ти читаєш книгу про виховання дітей?» 

- «Контролюю тебе, чи не перегинаєш ти палицю ...»

* * * 

- Тату, а поцілувати?

- Куди ?! 

- Під хвостик ... 

- У дупку, чи що ?!

- У шийку, тату! На голові хвостик!

* * * 

- Я вчора вдарилася боляче ... 

- Плакала? 

- Ні.

 - Молодець! А чому не плакала? 

- Так вдома ж нікого не було ...

* * * 

- Мама, а цей гігантський шматок торта ти залишила Марусі?

- Ні, тобі.

- Такий маленький шматочок ?!

* * * 

Дочка скаржиться: 

- Мамо, мене кактус вколов! 

- Соня, напевно це не він тебе, а ти до нього укололася?

- Ні, мамо! Він перший почав!

* * *

Світлана (3 роки) сидить за столом, їсть та базікає без зупинки.

тато: - Закрий рот і їж!

Вона так уважно на нього подивилася і видала:

 - А як же я макарони їсти буду? В ніс, чи що, запихати?

* * * 

Дочка (4 роки 11 місяців) весь вечір нила, щоб я дала їй чергову цукерку.

Я трималася майже до кінця, випробувавши як педагогічні методи (пояснення шкоди солодкого), так і залякування (карієс з'їсть зубки) і банальний шантаж (завтра дам дві). В кінці нерви не витримали, і дитина домоглася бажаного. Запхала бігом цукерку в рот, поки я не передумала, і задає мені питання, відповіді на яке я не знайшла:

 - Ну, ось скажи, й навіщо було псувати один одному нерви стільки часу?

* * * 

Син (3,5 років) дивиться мультики. Черговий - тільки починається. 

- Мамо, це про кого? 

- Про Сіру Шийку.

- Про кого?

Я, жалісливо:

- Про качечку, яка крильце зламала.

 - Кому зламала?

* * * 

Сидячи на лавці у дворі, ми з Ігорем (4 роки) спостерігаємо таку картину:

 Хлопчик Лесик  ( 2 роки) відламує у дерева гілку і починає нею розмахувати. Я розповідаю синові: 

- Бачиш, що хлопчик зробив? Так робити не можна, деревцю теж боляче. Так робити погано. - Хлопчик поганий? 

- Так. Важко зітхає, крекчучи, сповзає з лавки: 

- Піду, заберу ...

* * *

- Мамочко, спасибі тобі таке велике за те, що ти моя мама. Якби у мене була інша мама, я б від неї втік і пішов шукати тебе ...

* * * 

Василькова тітка вирішила зробити живильну маску на обличчя. Та не за допомогою новомодних кремів, а за давнім народним рецептом. Але не встигла вона накласти маску, як тут же примчав василько (5 років). Він не злякався, але здивувався неабияк і запитав:

 - А навіщо ти лице намазала?

 Простодушна тітка прямо відповіла: 

- Щоб бути красивою. 

- Та-а-а? - недовірливо простягнув Василько. - А по-моєму, так ще гірше стало.

* * *

Граємо з Оленою в «слова». Їй дістається слово на букву «Н». 

Каже: 

- Треба. 

Я їй пояснюю: 

- За правилами, таке слово не приймається, можна тільки іменники. 

- Мамо, ну як же, ти ж сама мені часто говориш: 

- «Є таке слово - треба»!

* * *

Надя (3 роки 10 місяців) пристала до мами:

 - Мамо, дай мені пиріг, ну, мамо, ну, дай мені пиріг! 

Мама:

 - Якщо помовчиш трохи, дам. 

- Мамо, я мовчу. Все, я мовчу-у-у, я мовчу-у, мамо!

* * * 

Вітя, 4 роки, розповідає дідусеві:

- Так, наречена у мене в садочку є. Але кожен день різна. Хто в красивому платті прийде - та й наречена.

* * * 

Христина (6 років): 

- Мамочко, а чому татко закашлявся, коли я йому сказала, що знаю відмінний спосіб, як йому швидко стати дідусем? 

Я, зніяковіло:

- І як же, доню?

- Йому просто треба пофарбувати волосся в білий колір і приклеїти бороду!

* * * 

- Мамусю, а тебе в садок не візьмуть! 

- Чому?

- Тому що ти на горщик не помістишся!

* * *

Граємо з Катею (2 роки 10 місяців) в лікаря (дали перепочити коту).
 Вона - пацієнт, лягає на диван. Я, як лікар, беру інструменти з набору лікаря і сідаю поруч: 
- Так, на що скаржимося?
 Катя: 
- На бабусю.

* * *

Віталік (4 рочки) порізав пальчик на руці. Сидить на підлозі і схлипує. Намагаюся його втішити: - Це нічого! Рани прикрашають чоловіків! На що Віталік зауважує:

- Але ж чоловік повинен бути цілий!

* * *

Був період, коли донька, дошкільного віку, постійно признавалася мені в коханні. Заліземо на диван, обіймемося міцно і ведемо розмови «за життя». А потім вона повисне на шиї і що-небудь таке скаже ... таке ... прямо розтанути можна від щастя. Ну, наприклад: 

- Мамо! Ти навіть краще собаки!

* * *

- Мамо, а Софія вилку впустила! Знову врукопашну їсть!

* * *

👉Читайте також: Анекдоти про ВОВОЧКУ